Місто розлуки

Вже чотири роки вона не зі мною. Чотири роки тому вона покинула мене. Покинула підло, залишивши лише спогади.Ми прибули задушливим сто двадцятим о півдні разом. Ступивши на перон, разом відчули надмірну, як для серпня прохолоду. І нам разом здалося, як щось міняється. Те відчуття було майже непомітним, ледь відчутним. Про нього ще зарано було говорити, до нього навіть рано було прислухатися.

Гуляючи вузькими вуличками старого міста, вона вірила, що перехожі напились якогось еліксиру. Той зробив їх неймовірними, чарівними, закоханими. Мене ж не покидало відчуття, що прірва між нами стає ширшою. Ширшою, глибшою, нездоланною.

Тиждень промайнув непомітно. Думки були змішані, неясні, як туманне та сире повітря листопада. Час було вертатись на перон. Перон залізничного вокзалу найромантичнішого міста, який заклав початок нашого кінця.

Вона дивилася на мене із жалем, з болем, з провиною, яку здавалося нізащо не спокутати. В мені ж селилася спустошеність…
Вже чотири роки вона не зі мною. Чотири роки тому вона покинула мене… Моя душа.

Вона витатає старими вулицями Львова, вдихає його п’янкий аромат та п’є якийсь еліксир з перехожими. Щоб навіки лишатись неймовірною, чарівною, закоханою.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *